Перша згадка про парафію у Жванці датується 1598 роком. На місці теперішнього костелу існував дерев’яний вірменський костел, що був зруйнований під час турецької окупації 1672 – 1699 рр. У 1717 р. були зібрані кошти на побудову нового каменного костелу. Однак, у зв’язку з історичними подіями тих часів, будівництво затягнулось на роки. У 1782 – 1786 рр. зусиллями Лаврентія Лянцкоронського, відбудова костелу була завершена, а в 1791 році храм був освячений львівським вірмено-католицьким архієпископом Яковом Тумановичем. Фасад прикрасили двома баштами і вишуканим декором у стилі пізнього бароко. Вирізьблений над дверима герб «Задора» увіковічнив внесок родини Лянцкоронських у відбудову костелу. Чимало доклали зусиль до відбудови храму також родини Комарів і Мостовських, герби яких знаходяться на фасаді.  В 1793 році через війни та неможливість спокійно займатися торгівлею, вірменська спільнота, котра налічувала всього 25 осіб, виїхала зі Жванця і передала костел католикам латинського обряду. Метричні книги в парафії велися з 1717 р. В костелі перебував чудотворний образ Святого Каєтана привезений настоятелем парафії о. Міколаєм Ганкєвічем в 1786 року з Замосця. В костелі знаходилося 6 вівтарів. В головному вівтарі між 2 колонами знаходився образ Матері Божої в срібній сукні, другий вівтар - св. Каєтана, третій - св. Антонія Падуанського, четвертий - св. Григорія Просвітителя, п'ятий - св. Апостолів Тадея та Варфоломія, шостий - Розіп'ятого Ісуса Христа. Знаходилися реліквії св. Хреста, св. Юстина, Мученика та св. Григорія Просвітителя. В 1821 р. на пожертви парафіян було встановлено орган на 9 голосів. В 1861 році, на правій вежі, настоятель о. Ян Савіцький встановив годинник, а на другій – дзвони. Годинник подарував землевласник Комар у 1836 р. Головною оздобою костелу була позолочена фігура Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії, що знаходилась між двома вежами на кам'яній підставці. Протягом XIX ст. в костелі поновлювався інтер’єр. Знаменним є те, що поліхромію у храмі виконав Адам Хмельовський (пізніший брат Альберт).  Храм був відкритим до 1935р. Опісля радянська влада наказала замурувати головний вхід до храму. З 1936р. - 1985р. в його преміщенні храму облаштували машинно-тракторну станцію для ремонту великої сільсько-господаської техніки. Вцілілі після репресій парафіяни збиралися по домівках та на цвинтарі на спільну молитву. У 1989 р. на руїнах костелу дозволено відправляти Святу Месу. О. Роман Тваруг TChr  згуртував парафіян та розпочав ремонт храму, який тривав від 1989 до 1995 року. 7 серпня 1995 р. костел Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії був реконсекрований єп. Яном Ольшанським.