Menu
Христос Воскрес!
Вельмишановні Отці, улюблені богопосвячені особи, дорогі брати та сестри!
Як і кожного року, в Першу Неділю після Великодня Церква святкує урочистість Божого Милосердя. Цього дня у Євангельському уривку ми чуємо слова Ісуса, які Церква повторює під час кожної Святої Меси: «Мир вам!». Щоразу, коли Воскреслий Ісус з’являється учням, після перемоги над смертю, Він бажає цього миру, розуміючи як його усі потребують.
Перед тим, як уділити Апостолам владу прощати гріхи, Христос приніс мир для грішної людської душі. Господній мир є основою цього прощення, адже мир царює у чистому серці. Саме завдяки внутрішній чистоті серця може бути встановлений внутрішній мир: в сім’ї, серед сусідів, в церквній спільноті, а навіть серед народів.
Бог закликає всіх людей об’єднатися у Його єдиний народ. Його бажанням є зібрати всіх людей у єдину спільноту, щоб врятувати їх. У Старому Завіті євреї розуміли, що вони були винятковим народом – коли у далеку Пасхальну Ніч, Бог відділив їх від єгиптян і вказав їм на Обіцяну землю. Для цього щороку святкується Пасха, щоб нагадати наступним поколінням про цю подію. В цей день, подібно як Обраний Народ відчуває, що його знову виведуть з Єгипту, щоб врятуватися, так само новий Божий Народ – Церква, що народилася на Великдень, відчуває, що отримує порятунок від Ісуса Христа.
У Старому Заповіті – Бог бажаючи запевнити спасіння людині у спільноті здійснює спасіння Свого Народу. У Новому Заповіті – прийняти обіцяне Богом спасіння означає одночасно з’єднатися з Новим Народом, відкупленим Христом, що живе тими самими благодатями, тобто Таїнствами, що випливають з Страстей Христових.
Христос називає себе видимим обличчям Бога та образом свого Отця. Отже, Христос подібний до Таїнства, яке означає і передає любов Отця. Цей знак, повний сенсу і сили спасіння; в ньому зібрані: батьківське прощення і синівство. Сам Христос з’являється, як перше Таїнство, народжене з Божої любові, джерело всіх таїнств. Таїнства можуть існувати тільки тому, що в них присутній і діє сам Христос.
Церква ж, як турботлива мати, прагне одухотворити все життя своїх синів і дочок. Жити духовністю, відчувати душевний спокій – означає намагатися надати божественного характеру повсякденному життю через потік благодатей, мудрості, почуттів, втіхи, що виходить від Бога. Щоб отримати спасіння, Вона приводить нас до заслуг Христа; Вона змушує нас ходити пліч-о-пліч з дітьми Божого народу; вона направляє нас до спільної долі під головуванням Христа, Який піклується про нас, прощає нас, освячує нас і дарує нам мир.
Саме цього Миру Христового, який випливає з Божого Милосердя сьогодні є спрагла наша Країна. Подібно як перед ІІ Світовою Війною св. Фаустина Ковальська, так і ми в цей важкий час, маємо стати Апостолами Божого Милосердя, завдяки Таїнствам і нашій молитві, в наших парафіях, родинах, сім’ях, у війську. Адже душа озброюється молитвою до всілякої боротьби (ЩБМ, 146), як у мирний час так і під час війни (ЩБМ 145), щоб не заспокоюватись фальшивим миром, але загартуватись до боротьби за наше спасіння (ЩБМ, 120). Щоб і ми, хоча невіруючі, як Апостол Тома, але уповаючі на Боже Милосердя, почули від Господа слова втіхи: «Поклади сюди свій палець і поглянь на Мої руки, піднеси свою руку і вклади у Мій бік, – і не будь невіруючий, але віруючий!» Таким чином Господь прагне, щоб ми досвідчили його милосердя і разом з увірувавшим Апостолом промовили: «Господь мій і Бог мій!»
З пастирським благословенням,
† Леон Дубравський
Правлячий Єпископ
Кам’янець-Подільської Дієцезії