Відкриття Катехитичного Симпозіуму в Городку

Важливість і роль Катехизму Католицької Церкви

вступне слово єпископа Леона Дубравського на відкриття Катехитичного Симпозіуму 18 вересня 2018, м.Городок

Дорогі брати і сестри, вітаю всіх вас, які прибули на цей важливий для нашої Церкви Симпозіум!

Багато маю вам сказати на початок цього Катехитичного Симпозіуму, який Господь нам подарував. Так, подарував! Бо «там де двох або трьох зібралося в Ім’я Моє, там я є серед них»[1]. Ми зібралися тут, на Євхаристії, котрою розпочинаємо Симпозіум, в першу чергу, щоби на цьому місці явилася Церква – Живе Тіло Христове, і щоби дати місце Самому Христові Воскреслому.

Проте, як сказав сам Господь: «…хто перетерпить до кінця – той спасеться»[2] – тож ця проповідь не буде довгою, оскільки перед нами ще 2 чудових дня наповнених лекціями та дискусіями, де зможемо більш глибоко придивитися до Катехізму та його ролі. Я би хотів підкреслити лише 3 такі речі та поставити декілька запитань для плідного переживання цього Симпозіуму:

1- знак єдності Церкви

2- вияв нашої віри

3- місія Церкви

У вступі до Катехизу Католицької Церкви святий папа Йоан Павло ІІ ствердив, що Катехизм є «викладом віри Церкви і католицького вчення, освітлених Святим Письмом, Апостольським Переданням і Учительством Церкви і в їх світлі засвідчених». Він також підкреслив: Катехизм є вірною нормою викладання віри, як цінний і законний засіб, що служить церковній громаді. Нехай послужить він оновленню, до якого Дух Святий закликає невпинно Тіло Христове» [3].

Отже:

ПЕРШЕ: Знак єдності для Церкви. Поява Катехизму Католицької Церкви – це був вияв благодаті та благословення Господа для Церкви після ІІ Ватиканського Собору. Можна сказати, що його публікація робить видимою невидиму присутність і дію Святого Духа в Церкві.

а) Праця над Катехізмом, як знаємо, на всіх її етапах супроводжувалася молитвою, оскільки необхідно було врахувати велику кількість думок і прийти до єдиних формулювань. Треба підкреслити, що всі єпископи і богослови, попри відмінності у походженні, вихованні і освіті, були одностайними у різних питаннях, що є дуже важливим. Чому? Бо Христос молячись у вечірнику промовив: «щоб були всі одно: як Ти, Отче, в Мені, а Я у Тобі, щоб одно були в Нас і вони, щоб увірував світ, що Ти Мене послав»[4]. Завдяки знакам єдності світ може увірувати в Слово Доброї Новини, яке в світі чують слухачі від учнів Христа. Чуєте? Наша однодушна праця над розвитком віри будує єдність Церкви, а ця єдність із Христом стає нашою міццю для проголошення Доброї Новини – світ увірує, коли побачить єдність між нами. Хіба це не є достатньою мотивацією і нагородою для нас?

б) Катехизм – це єдність тіла із видим главою Церкви. Утверджуючи Катехизм Католицької Церкви і віддаючи розпорядження про його публікацію, Наступник Петра, тобто Папа Римський, виконує своє служіння Святій Вселенської Церкви і всім окремим Церквам, які перебувають в світі і мають сопричастя з Апостольським Престолом: це служіння поглиблення і утвердження віри всіх учнів Господа Ісуса (пор. Лк 22 , 32), а також зміцнення уз єдності в самій цій апостольській вірі[5]. Ми покликані постійно відновлювати свою єдність із Папою Римським, як Наступником Христа в цьому поколінні, і Катехизм Католицької Церкви в цьому покликаний нам допомагати, оскільки він утверджений найвищою інстанцією на землі.

Хочу поставити питання в контексті сказаного. Напевно ви чуєте яке зараз напруження виникає – скандали, викриття, компромати, корупція… і то серед нас, ієрархів Церкви. Не тільки невіруючі, але і самі вірні діти Церкви гіршаться задаючи питання: чи потрібен нам взагалі уряд Петра?.. Як же боляче це чути! І як можемо відповісти на подібні згіршення? Як нам проявити єдність і солідарність із видим главою Церкви, єпископом Риму? Як підтримати папу Франциска в цій боротьбі?

в) Катехизм Католицької Церкви – це зразок для інших Церков. Святий Папа Іван Павло ІІ у передмові до Катехизму Католицької Церкви вказав, що свого часу помісні Церкви, мають обов’язок створити свій Катехизм у власному дусі, з врахуванням місцевих звичаїв та проблематики. Так з’явився, наприклад, Катехизм УГКЦ. Тому хочу теж при цій нагоді аби на початку цього Симпозіуму і ми собі поставили питання: а як би виглядав Катехизм для Церкви на Поділлі? Про що потрібно сказати аби допомогти, в першу чергу, родинам, батькам передавати віру дітям і виховувати нашу молодь?

ДРУГЕ: Lex credendi – Lex orandi. Катехизм – це свого роду вияв нашої католицької душі, це те, хто ми є, у що віримо. як ми молимося.

Святий Апостол Павло навчає, що наша віра в Бога та Його Об’явлення народжується як відповідь на почуте Слово[6]. Тому Церква від початків, як читаємо в Діяннях апостолів, звіщала воскреслого Христа (грецькою керигма) і навчала віри (грецькою катехеза)[7]. Керигма – це звіщення пасхальної події смерті та воскресіння Христа, виявлене у свідченні життя християнської спільноти. Керигма поєднується із закликом увірувати в Ісуса Христа. Віра ж веде до навернення, прийняття Хрещення та готовності йти за Христом, як говорить отець пустелі святий Ілларіон: «Так вірую і не посоромлюсь, і перед народами віру цю ісповідую, і за ісповідання своє і душу свою покладу»[8].

Катехеза – це тлумачення християнського вчення, яке служить приготуванню катехуменів до Хрещення, воцерковленою вірних та поглибленню їхньої віри (містагогія). Приклади апостольської катехези знаходимо зокрема в Першому посланні апостола Павла до Коринтян, де апостол відповідає на питання віруючих та з’ясовує зв’язок між вірою і щоденним життям. Метою катехези – основного діяння Церкви – є навчати й виховувати у вірі християнина та провадити його до сопричастя з Ісусом Христом та церковною спільнотою. Катехеза має систематичний характер і висвітлює християнське розуміння особистого та суспільного життя віруючих людей у світлі вчення Христа та Церкви[9].

ТРЕТЄ: Місія Церкви

а) як і з ким говорити про Бога? Катехизм Католицької Церкви навчає нас так: «Захищаючи здатність людського розуму пізнати Бога, Церква висловлює віру в те, що можна говорити про Бога усім людям і з усіма людьми. Це переконання – відправна точка діалогу Церкви з іншими релігіями, з філософією і науками, а також з невіруючими і атеїстами»[10]. До речі, пам’ятаєте як згадують люди святої пам’яті о.Владислава Ванагса? «Він лише говорив з Богом про людей, або з людьми про Бога», і присутність деяких із нас тут є видимим плодом такого місійного підходу нашого подвижника Поділля.

б) “Творіння без Творця зникає“. Ось чому віруючі відчувають, що любов Христова штовхає їх нести світло Бога Живого тим, хто не знає Його або відкидає, як Говорить святий Апостол Павло: «Бо Христова любов спонукує нас, що думають так, що коли вмер Один за всіх, то всі померли. А вмер Він за всіх, щоб ті, хто живе, не жили вже для себе самих, а для Того, Хто за них був умер і воскрес»[11].

Сам Катехизм, його структура і формулювання є надзвичайною допомогою в завданні поширення віри, її центру – переходу Ісуса Христа через смерть до нового життя. В зв’язку із цим ще одне питання хочу покласти в серце кожного з нас: яке твоє місце в місії Церкви? Що ти проголошуєш?.. і проголошуєш в першу чергу не для тих, хто приходить на недільну Святу Месу і парафіяльні катехези, а для тих, кого зустрічаєш в праці, в лікарні, в урядовій установі, в магазині? Чи усвідомлюєш, що Господь для служіння Євангелію хоче всього тебе, ціле твоє серце?

На завершення

Молімося, брати і сестри, аби Господь в ці дні, а також і після них допоміг нам глибоко вдивитися в Його Пасхальну таємницю, прийняти Його батьківську ніжність, явлену в Дарах Духа Святого через проповідування Доброї Новини, Керигми, Євангелія. Так, до речі, нас постійно навчає і Папа Франциск.

Просімо також аби ми самі, будучи в єдності між собою та із Єпископом Риму, знали як служити передачі Дару Віри іншим.

Звернімо також наш погляд на Покірну Ученицю Святого Духа, ту «першу катехуменку і катехитку» Церкви – Пресвяту Діву Марію. Віддаймо Її заступництву діло розпізнання і зміцнення нашого покликання до місії Церкви.

[1] Мт 18, 20

[2] Мт 24, 13

[3] З вступу до ККЦ папи Йоана Павла ІІ

[4] Йн 17, 21

[5] З вступу до ККЦ папи Йоана Павла ІІ

[6] пор. Рим 10, 17

[7] див. Ді. 2, 14-41

[8] Іларіон, Ісповідання віри

[9] див. Катехизм УГКЦ 53, 54

[10] ККЦ 39